Прізвище:
Ім'я:
По батькові:
Присвоєння звання почесного громадянина міста Києва:
Васкул Орест Петрович (“Граніт”) - учасник збройного підпілля Організації Українських Націоналістів під час Другої Світової війни, пережив три арешти за антирадянську діяльність і 13 років радянських концентраційних таборів, засновник і керівник Київського крайового братства ветеранів ОУН і УПА (1992-2021 рр.), член Головного Проводу ОУН(б) (1995-2010 рр.), голова Теренового Проводу ОУН (б) в Україні (1998-2005 рр.). Кавалер ордена "За заслуги" III ступеня.
Народився 28 травня 1928 р. у с. Серафинці Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. у сім’ї вчителів. Батько — Петро Васкул, був поручником Української Галицької Армії, членом Української військової організації та ОУН. У 1942 р. Орест вступив у ряди Юнацтва ОУН, де брав участь у вишколах, займався просвітницькою діяльністю, розвозив по навколишніх селах підпільну літературу. Навесні 1943 р. склав приречення і був прийнятий до ОУН (б). 22 липня 1944 р. потрапив у радянський полон і був відправлений до спецтабору НКВД. Засланий терміном на 6 років. Будував нафтопровід “Туймази – Уфа”. Через деякий час втік із заслання у рідне село Серафинці і завдяки особистим зв’язкам приєднується до збройного підпілля ОУН, де виконував різні завдання на території сучасних Івано-Франківської, Чернівецької та Тернопільської обл. У червні 1947 р. арештований МҐБ. Військовим трибуналом засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років розбавлення прав із конфіскацією майна. Засланий у ГУЛАГ на станцію Решоти (Красноярський край). За короткий час змінив більше 11 таборів: Караганда – Карабас – Чурбай – Долінка – Дубовка-1 – Дубовка-5 – Екібастуз – Ольжерас – Мєждурєчєнск – Богучар – Воркута. У таборах брав активну участь у просвітницькій роботі і налагодженні руху опору серед політичних в’язнів. 25 червня 1956 р. був звільнений із забороною повертатися проживати в Україну. У Воркуті в 1960-их рр. пройшов курси майстрів. У 1961-66 рр. навчався на заочному відділенні у Ризькому будівельному технікумі. Постійно приїздив у Київ на футбольні матчі клубу «Динамо» (Київ). Почав будувати у селі Ясногородці (Київська обл.) будинки для літнього відпочинку дітей. Реабілітований 13.02.1973 р. У 1980 р. поступив на заочне відділення Ризького будівельного інституту. 8 лютого 1984 р. Ореста Васкула арештували на роботі в Ясногородці. Суд дав 11 років тюрми за антирадянську діяльність. Відправлений відбувати покарання до м. Алчевськ Луганської обл., де керував будівництвом двох нових корпусів тюрми. 26 грудня 1987 р. був звільнений. З 1992 року працював і проживав у Києві. У 1992-2021 рр. був засновником та керівником Київського крайового братства ветеранів ОУН і УПА, а також членом Головної булави Всеукраїнського братства ветеранів ОУН і УПА. У 1995 р. очолив товариство довголітніх членів ОУН та УПА в Україні. У період 1995-2010 рр. був членом Головного Проводу ОУН (б) та у 1998-2005 рр. - головою Теренового Проводу ОУН (б) в Україні.
У 2005 р. Указом Президента України №1193/2005 від 23.08.2005 нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня як учасник національно-визвольного руху українського народу.